23 жовтня у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці села Волиця відбулася особлива подія — Година молитви за Україну.
Це була не просто зустріч. Це була мить, коли серця билися в унісон, коли кожне слово молитви йшло від душі, а кожна тиха сльоза промовляла більше, ніж тисячі слів…
Ми зібралися перед Богом із болем у серці за нашу рідну землю, з тривогою за тих, хто сьогодні зі зброєю в руках боронить Україну, з молитвою за наших воїнів, за поранених, за полонених і зниклих безвісти, за родини, які чекають своїх найдорожчих, і за тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідного дому…
Сьогодні ми прийшли до Бога не тому, що не боїмося. Ми прийшли, бо навіть тоді, коли страшно, віримо. Віримо, що молитва має силу, що любов сильніша за ненависть, а світло обов’язково переможе.
Щиро дякуємо кожному, хто долучився до цієї духовної зустрічі, хто прийшов зі щирим серцем, хто молився, хто розділив із нами цю особливу мить єдності та віри.
Нехай Господь почує кожну молитву, благословить українську землю, збереже наших воїнів і поверне їх живими до рідних домівок. Нехай у кожній оселі знову буде тихий сон, дитячий сміх, мамині обійми й радість зустрічі.
І доки ми молимося одне за одного, доки тримаємося разом, доки в наших серцях живе віра — ми не самі.
🙏 Господи, бережи Україну!
Бережи кожного, хто її захищає.
Поверни додому тих, кого чекають.
І даруй нам усім Перемогу та мир!
💙💛 З Богом у серці. З Україною в душі. З вірою в майбутнє!
Коментарі
Дописати коментар